Синельниківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1

 

Механізми захисту прав людини (дитини) в Україні

Як улаштована держава?

-       законодавча влада

-       судова влада

-       адміністративна влада

-       дорадча, лобістська влада

Умови успішного лобіювання: постійне співробітництво с державними органами постійне утримання у полі зору осіб, які працюють у цих органах, стимулювання, постійна робота над створенням мережі; ніколи не здаватися - лобіювання має бути постійним.

-         наглядова влада (у тому числі омбуцмен)

-         засоби масової інформації

-         неурядові (громадські) організації

Критерії НУО: чітка мета; прозорість діяльності; використання тільки правдивої інформації; прагнення до співробітництва з іншими НУО та державними організаціями.

В Україні створено систему захисту прав людини (дитини) як на рівні держави, так і на рівні громадянського суспільства, хоча діючий правозахисний механізм в державі потребує вдосконалення.

Механізм захисту прав людини включає: судовий захист; позасудовий захист; діяльність неурядових правозахисних організацій.

 

А. Судовий захист прав людини і надання юридичної допомоги.

Державним інститутом, що захищає права людини-дитини є суд.

Правосудця в Україні здійснюється згідно Основного Закону України - Конституції України. Застосовуючи міжнародно-правові стандарти, Україна розбудовує національну систему захисту прав і свобод людини.

Законодавча база:

ст. 40, 55, 56,124,129 Конституції України.

Судова система є однією з центральних в захисті прав і свобод людини. З початку 90-х рр. в Україні здійснюється реформування судів і вдосконалення їх діяльності.

Діяльність судової системи України регулюється наступними законами:

1.  Конституція України 1996р.

2.  Закон про судоустрій України 1981 р.

3.  Закон про Конституційний Суд України 1996 р.

4.  Закон про арбітражний суд 1991 р.

5.  Закон про міжнародний комерційний арбітраж 1994 р.

 

Судова система України має такий вигляд:

 

1.         Загальні суди

•  Верховний суд України;

•  Обласні суди;

•  Окружні (міжміські) суди;

•  Районні (міські) суди;

•  Військові суди.

2.         Арбітражні суди

•  Вищий арбітражний суд України;

•  Обласні арбітражні суди.

 

3.  Міжнародний комерційний арбітражний суд.

4.  Конституційний Суд України.

 

Функції загальних судів:

•  розглядають цивільні та кримінальні справи;

•  розглядають справи про адміністративні правопорушення;

•  надають допомогу товариським судам.

Цікава інформація.

Ч. З ст. 56 Конституції України 1996р. закріпила право кожного після використання всіх національних засобів правового захисту звернутися за поновленням своїх порушених прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до органів міжнародних організацій, членом або учасницею яких є Україна.

Закріплення цієї норми в Основному Законі стало важливим кроком на шляху до розбудови ефективної правозахисної системи в Україні. Тим самим було визнано, що діяльність державних органів по забезпеченню прав людини на національному рівні може стати предметом контролю та оцінки з боку міжнародного співтовариства через відповідні міжнародні організації чи судові установи.

У результаті ратифікації Україною 17 липня 1997 року Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожен громадянин України одержав право, у разі порушення Україною її конвенційних зобов'язань, безпосередньо звертатися з відповідною заявою до Європейського суду з прав людини — судового органу, створеного відповідно до положень цієї конвенції.

Стрімко зростає кількість звернень, які надходять від громадян України у зв'язку з порушенням їхніх прав та свобод. Україна в 2001 році, вперше за часи приєднання до конвенції (1997рік), увійшла до п'ятірки країн (Італія, Росія, Польща, Франція, Україна), стосовно яких до Європейського суду з прав людини надійшла найбільша кількість звернень з приводу порушення конвенційних прав і свобод.

Незважаючи на велику кількість звернень, які надійшли з України на розгляд європейського суду з прав людини протягом 2000 р. (1487 заяв) та 2001 р. (2058 заяв), прийнятими визнані лише дві.

Проведений Уповноваженим з прав людини попередній аналіз звернень громадян до Європейського суду з прав людини, дає підстави стверджувати, що найчастіше заявники звертаються у зв'язку з порушення їхніх прав не належні умови тримання у пенітенціарних установах України, невиконання рішень національних судів, порушення права безперешкодно володіти своєю власністю, порушення права на вільний вибір.

Однак головні причини низької ефективності правосуддя незнання, нерозуміння самими громадянами задач, способу дій, можливостей суду як потенційного захисника їх прав і свобод, властиве українській правовій культурі недовір'я населення до судів і правоохоронних органів, низький їх престиж. У суди звертаються рідко, боячись багатоденного ходіння, тяганини, грубості і бюрократизму, не сподіваючись добитися там правди.

Для забезпечення прав громадян необхідно вдосконалити надання юридичної допомоги населенню. Основна частка такої допомоги доводиться на адвокатуру. Дуже добре, що в Україні відтепер немає єдиної адвокатури, їх дуже багато. Але, з іншого боку, юридичною допомогою люди стали користуватися відповідно до рівня прибутку. За деякими даними, приблизно 40% громадян насправді кваліфікованою юридичною допомогою фактично не можуть користуватися.

Можливо створення муніципальної (соціальної) адвокатури.

 

Б. Позасудовий захист прав людини

В Україні відповідно до рекомендацій Економічної і соціальної поради ООН приділяється певна увага розвитку і вдосконаленню інститутів позасудового захисту прав і свобод людини і громадянина. Ці інститути покликані істотно доповнити судовий механізм захисту прав і законних інтересів особистості і сприяти комплексному розв'язанню цієї проблеми.

Національна система позасудових державних установ, покликаних захищати права і свободи громадянина і людини, складається з наступних ланок: інститут Уповноваженого по правах людини у Верховній раді, Прокуратура України, інші комісії при Президенті України, Уряді України, Міністерство юстиції і інші міністерства і відомства, неурядові правозахисні організації.

 

* Інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Посада Уповноваженого з прав людини встановлена з метою забезпечення гарантій державного захисту прав і свобод громадян, їх дотримання і поваги державними органами, органами місцевого самоврядування, посадовими особами і державними службовцями (адреса: вул. Грушевського, 5 Київ, Україна). Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі закони захисту прав і свобод громадян, не відміняє і не спричиняє перегляду компетенції державних органів, що забезпечують захист і відновлення порушених прав і свобод. Але ресурси, якими володіє цей інститут, поки мінімальні.

Доцільно створення і спеціалізованих інститутів Уповноважених, наприклад, по правах дитини, військовослужбовців, осіб, що знаходиться в місцях позбавлення волі та ін. Про плідність таких інститутів свідчить досвід зарубіжних держав, особливо Швеції і Федеративної Республіки Німеччини.

Інститут Уповноваженого повинен бути побудований на принципах відвертості і доступності, політичної нейтральності, зміцнення довір'я між державою і громадянином, забезпечення високих стандартів компетентності, справедливості і ефективності яри застосуванні законів.

 

* Уряд України, Міністерство юстиції і інші міністерства і відомства України.

Для розв'язання важливих специфічних питань забезпечення прав і свобод людини при Президентові України створена: Комісія з питань помилування, Комісія з реабілітації жертв політичних репресій, Комісія з військовополонених, інтернованих і що зникли без звістки.

Урядом України утворені міжвідомчі комісії: з питань охорони дитинства (пост. КМ від 3.09.2000 р. № 1200); з питань соціального обслуговування населення; з питань поліпшення положення жінок; з охорони здоров'я громадян; по розгляду звертань громадян України в зв'язку з відмовою ним у видачі закордонного паспорта і тимчасовими обмеженнями на виїзд за рубіж; з соціальних питань військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, і членів їх сімей; по координації діяльності в сфері реабілітації інвалідів і ін.

На апарат Уряду України покладено розгляд і аналіз звертань громадян. У положеннях деяких органів виконавчої влади також вказано на обов'язок керівництва цих органів забезпечувати розгляд пропозицій, заяв і скарг громадян.

 

Міністерство юстиції України

«Юстиція» в перекладі з латинської означає «справедливість», «законність». Міністерство юстиції, таким чином, є міністерством справедливості і законності, основне призначення якого — забезпечувати прийняття правових актів, законність нормотворчої діяльності всіх органів державної влади, захист прав і інтересів громадян.

Щоб забезпечити єдність правового простору України, рівність прав людини і громадянина на всій території України, Міністерство юстиції проводить юридичну експертизу нормативних правових актів, що приймаються органами державної влади суб'єктів України, і інформує про порушення національного законодавства, що є в них."

Чітке державне регулювання і контроль за діяльністю нотаріусів, адвокатів і їх об'єднання - це одна з гарантій забезпечення конституційних прав громадян, обов'язкову умову створення демократичної правової держави.

Передачу у ведення Міністерства юстиції пенітенціарної системи можна розглядати як додаткову гарантію дотримання законності при виконанні карних покарань, оскільки для міністерства ніяк не характерний звинувачувальний схил, властивий іншим правоохоронним відомствам.

Всі ці напрями діяльності Міністерства юстиції визначають його особливе місце в системі органів виконавчої влади, здійснюючих захист прав і свобод людини і громадянина.

 

Інші міністерства і відомства

З метою забезпечення гарантій трудових прав громадян 14.10.1992 р. прийнятий Закон України "Про охорону праці", створена інспекція з охорони праці. її завдання - державний нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю і охорону праці на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності. Органи інспекції з охорони праці здійснюють перевірки, розглядають скарги і заяви громадян про порушення їх трудових, соціально-економічних прав, вживають заходів по їх усуненню.

Нове в нашій практиці — діяльність недержавних утворень, органів місцевого самоврядування, покликаних забезпечувати самостійне розв'язання населенням питань місцевого значення, володіння, користування, розпорядження муніципальною власністю, охорони навколишнього середовища на рівні територіальної громади.

Враховуючи, що права і свободи людини і громадянина ще недостатньо забезпечуються належним механізмом їх захисту, зробити має бути ще багато чого.

Органи прокуратури повинні посилити дієвість нагляду за дотриманням прав і свобод людини і громадянина, зокрема, виборчих прав, прав на свободу пересування, вибір місця проживання і місця перебування, права приватної власності, трудових прав, житлових прав і пільг, прав ветеранів труда і інвалідів, права громадян на охорону здоров'я і кваліфіковану медичну допомогу і ін.

Вони зобов'язані притягувати до встановленої законодавством відповідальності посадових осіб, державних службовців і всіх інших осіб, винних в порушенні прав і законних інтересів громадян, і забезпечувати гласність в цій роботі.

 

* Неурядові правозахисні організації (НУО).

Права людини (дитини) захищають не лише державні, а й недержавні громадські правозахисні організації. Вони здійснюють різні дії та заходи щодо захисту прав людини, серед них:

- політичні (лобі) - громадський тиск на політиків, пошук союзників серед

правові - такі дії, коли використовуються правові документи (представництво в судах). Це такі дії, в результаті яких відпрацьовуються певні стандарти;

громадські - колективні, а не індивідуальні дії. При їх здійсненні повинна бути динаміка: заява від групи людей - залучення інших через формування громадської думки - спільні громадські дії (мітинги, громадські слухання і т. ін.);

моніторинг - спостереження. Бувають такі випадки, коли надати допомогу усім бажаючим неможливо. В цьому випадку організація переходить у стан спеціалізації. Це створює можливість залучати експертів, напрацьовувати необхідні матеріали.